Автор: Баранова В. М., учитель української мови та
літератури, російської мови Смичинської ЗОШ I–III ст. Городнянської міської
ради Чернігівської обл.
Чим
займаються діти різного віку, коли їм нудно на уроці? Одразу відкиньмо
підпільне сидіння в телефоні, розмови з сусідом і походеньки «попити/в туалет».
Залишається малювання: квіточки, автомати, якісь прибульці та решта
шедеврів виставкового ґатунку.
Малюють
усі: і початківці, і вертлява середня ланка, і великі «дяді» і «тьоті» в
10–11-х класах. Особливо люблять карикатурування не надто уважні на уроках
діти. І добре, як малюють не в робочому зошиті чи на парті, а то ж приходить
перевірка — і одразу в око впадає наскельний (тобто, напартний) живопис. Хоч
бери та альбом носи кожному, їй-богу!
Проте,
потяг до такого примітивного способу малювання пояснюється із психологічної
точки зору. За характером малюнка навіть можна скласти портрет особистості. Ми,
дорослі, теж «не без гріха». Згадайте нудні лекції (прости мене, грішну,
тривалі педради). Що ми робимо тоді? Правильно, активно декоруємо
блокноти рукотворними шедеврами. Так само і діти згаюють час.
Не
буду зупинятися на психологічних аспектах цього феномену, бо зараз трішечки про
інше говоритимемо. Чому б цей потяг до творчості не спрямувати в корисне русло?
Чому б не використати його на «інтелектуальне благо»?
Як
саме це організувати — мені підказало одне завдання в газеті: потрібно було
розфарбувати квадратики відповідними кольорами, щоб утворився цілісний малюнок.
Завдання було досить примітивним, але ж ніщо не завадить у майбутньому додати
йому зірочок складності.
Довго
мізкувала, як утілити ідею з розмальовками в життя. Аж раптом збагнула,
що можна використати схеми вишивання хрестиком і малюнки по квадратиках для
дітей. Словом, Інтернет — наш помічник. Раджу брати простенькі орнаменти з
невеликою кількістю кольорів та мінімальною деталізацією. Згодяться ті, що для
початківців: яблучка, квіточки, сердечка тощо.
Алгоритм
дій простий. Потрібно дібрати лексичний матеріал і «зашифрувати» його в
рисунку. Розгляньмо для прикладу орфографію, зокрема написання прислівників,
правопис апострофа та написання слів через дефіс.
Прописуємо
слова в клітинках та чітко формулюємо завдання: що і яким кольором
зафарбовувати.
Завдання:
1.
Зафарбуйте:
·
слова, що пишуться з апострофом,
коричневим кольором;
·
слова, що пишуться без апострофа, —
жовтим кольором;
·
слова, що пишуться через дефіс, —
чорним кольором;
·
прислівники, що потрібно писати
разом, — синім кольором.
Зафарбовані
чорним кольором слова з дефісом додадуть малюнку деталей, у нашому випадку — це
носик та очі. А прислівники утворять фон. Зрештою має утворитися симпатичний
олень.
Результат
Якщо
малюнок одноколірний, то можна вибрати одну орфограму. До речі, старшокласникам
варто пропонувати саме одноколірні малюнки, бо, як свідчить практика, щось
«кольорове» в їхніх портфелях — випадковий гість.
Звісно,
такі завдання досить часовитратні, тож не на кожному уроці їх можна
пропонувати. Але як узагальнення чи на підсумковому уроці — будь
ласка! Можна кодувати різні орфограми, фонетичні явища, типи лексики
тощо. Та й не тільки для уроків словесності стане в пригоді така
творчість. Ніщо не завадить зафарбовувати країни, цифри, історичні події,
пофантазувавши і доклавши трішечки зусиль. У результаті — розвиток дрібної
моторики, естетичних смаків, а головне — паралельне повторення правил.
Пам’ятаймо:
у кожного з нас у душі живе художник. Чом би тоді не спробувати розфарбувати
сірі будні уроків з користю?
